інерція, це те що рухає мене тудись-кудись то близько то далеко. вічно плаваючи тут і там. конкретно всюди та ніде. Обожню її губи.
спати лягаю сняться сни, що я шось не закінчив, чи щось не почав, чи щось таке, середнє між всякими халепами і щастячком. запах її тіла не йде від мене.
інколи мов дитя, інколи мов брудна блядь, сижу і чекаю. ходжу і забиваю. сплю і недумаю. але
знову просипаюсь все зранку, все на самоті, все без сніданку, все з алкоголем в крові, і все дарма.
ще літру пепсі, і ще ложку нутелли, ще пару кружок кави і цигарок, і тоді день стає на свої ноги піднімаючи моє мясо з собою. далі живу.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий